Центральний ринок Риги. Дерижаблям і не снилось.

latvia_334

Поруч з центральним автовокзалом Риги, пузато та вальяжно розмістився не менш центральний ринок. П’ять павільйонів вигинають свої залізні спини правильними високими дугами, що перетікають одна у одну. Ринок видно здалеку, видно з іншого берегу темної Даугави. Даугава широка, як наш рідний Дніпро, а проте вода в ній не синя, а бетонно-сіра та вишита срібними нитками.
А центральний ринок Риги має довгу та цікаву історію. Він один з найстаріших у Европі. Ці чудовенні величезні приміщення першочергово проектувались як ангари для велетнів-цепелінів, для дерижаблів-красенів. Висота кожного холу становить 20,5 метрів а ширина — 35 м. Та павільйони є лиш вершиною айзбергу, як то кажуть. Під ними розташовується справжнісіньке підземне місто з величезними холодильними камерами, кімнатами для зберігання овочів та просто приміщеннями різного призначення. З галереями та довжелезними коридорами, котрими крокують лише обрані адепти цього храму Меркурію.
Усе це архітектурне “вєліколєпіє”, щоб ви розуміли, заполонив рафінований русскій мір. Якщо прийняти той факт, що 40% населення Риги є етнічними росіянами, то, напевне, 20% з цих російськомовних було в той день на центральному ринку. Враження було таке, ніби я потрапила в радянське минуле — свіже м’ясо, букети піонів, сварливі продавчині в накрохмалених головних уборах, вивіски “кофе-алкоголь-сигареты”, мужички напідпитку, шизофренічні бабулі, конвалії, швабри та панчохи. І ще чайки, багато-багато чайок.
Тут же, біля смітників бомжі бухають водку, а червонощокі чорняві тітоньки продають чебуреки. Чебуреки, Карл, прямо з фірмових сумок у клітинку. Атмосфера приправлена відбірним русскім матом та ароматом з рибного павільйону. Але усе разом, деталь до деталі, момент до моменту мені…сподобались! Годинна прогулянка ринком перетворилась у захоплююче кіно. І ось вам декілька кадрів з нього.
latvia_336
В рибному павільйоні.
latvia_333
“Покуушай, чааєчка” — з подовженням літер, дуже латвійською російською промовляє стара жінка до розжирілої білокрилої птахи та кидає їй сухий хліб. Чаєчка ліниво перевалюється з лапи на лапу, повільно наближається до крихт і куушає.
latvia_332

latvia_331
“Свєжа кура і свєже мясо”. Доречі, м’ясо латвійською буде — галя.
latvia_337
Рибная жріца та кактус.

latvia_338
latvia_339
latvia_334
latvia_341
latvia_340

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Social media & sharing icons powered by UltimatelySocial