Гуцулія. Вздовж Чорного Черемоша. частина 1 – природа

houtsoul_soul_121

houtsoul_216
У Верховинському районі Івано-Франківської області я побувала вперше. Біля Верховинського автовокзалу, після трьох годин дороги українським доріжжям-бездоріжжям, нас зустрів монумент Івана Франка, що тягнув праву руку до горизонту, а на постаменті було написано “Ось Жаб’є, серце Гуцулії”. Жаб’є, так по-французьки, подумала я, і звідки тут такі назви? На зупинці “Ворохта” вийшли усі, кого можна було б вважати жителями міст, а на зупинці “Діл” почали заходити ті, кого з впевненістю можна було назвати жителями гір. Було третя година пополудні, тож до автобусу заходили, в основному, школярі та вчителі і дуже особливо, дуже м’яко та смішно, як на мене, перекидувались фразами через салон. У багатьох хлопців були футляри зі скрипками, що зачарувало мене остаточно. Від Верховини ми поїхали крізь мальовниче село Криворівня до Верхнього Ясеніву, де я зрозуміла, що знахожусь глибоко-глибоко в горах. Так глибоко в горах, що Чорний Черемош, могутній та нестримний, шумів біля моїх ніг, а навколо пахло свіжою хвойною стружкою. Навколо люди працюють з лісом, живуть у лісі, дружать з лісом та приймають мудро його дари. І про людей я ще говоритиму багато, але почну з лісу. Почну з гір, що вдягнені у смерекові вічнозелені шуби та з лісових духів, що світанками спускаються в долини набирати туманну кашу своїм безтілесним дітям.

houtsoul_soul_113
houtsoul_soul_120
houtsoulnature_122
houtsoul_soul_114

houtsoul_soul_122

houtsoul_soul_121

houtsoul_soul_118

houtsoulnature_123

houtsoulnature_126

houtsoul_soul_111

houtsoulnature_128

houtsoulnature_124

houtsoulnature_129

houtsoul_soul_112

houtsoul_219

houtsoul_215

houtsoul_217

houtsoul_218

2 Comments on “Гуцулія. Вздовж Чорного Черемоша. частина 1 – природа

  1. хочу-хочу другу частину!

    • ой так, я обіцяю. друга частина – люди. скоро-скоро ))

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Social media & sharing icons powered by UltimatelySocial