soup_carrot_cheddar_112

Моркв’яний крем-суп з чеддером

Якщо так трапилось, що холодний осінній вітер пробрався вам під одяг та трохи застудив вас своїми обіймами, не сердіться на нього, не засмучуйтесь та приготуйте собі цей чудовий жовтогарячий суп. Є в ньому щось таке..ммм…імуностимулююче та настрійпідіймаюче.
soup_carrot_cheddar_113
Для 3-4 порцій супу:

1 велика цибулина
3 великі морквини
2 картоплини
2 зубчики часнику
1 ч.л сухого меленого імбиру
1 ч.л меленої куркуми
сіль за смаком
60 г вершкового масла
60 г сиру чеддер

Для початку помийте та очистіть овочі.
На дно каструлі, у котрій ви готуватимете суп, налийте 1 ст.л соняшникової олії та додайте імбир та куркуму. Прогрійте спеції у олії на невеликому вогні протягом хвилини, далі наріжте мілко цибулю, натріть зубчики часнику та злегка обсмажте їх у спеціях. Додайте решту нарізаних овочів та залийте гарячою водою так, щоб усі інгредієнти повністю були у воді, але не більше. Після того, як вода почне кипіти — додайте трохи солі.
Варіть овочі близько 20 хвилин, доки вони стануть м’якими. Вода трохи википить з каструлі, це нормально.
Візьміть ручний блендер та прямісінько у каструлі блендеризуйте овочі до стану пюре, додайте хороше вершкове масло та шматочки чеддеру, змішайте усе за допомогою ручного блендеру ще раз.

Подавайте суп гарячим з зеленню та сухариками.
Нехай прохолода осінніх днів дарує вам лише приємні романтично-меланхолійні настрої. Не хворійте, любі мої!
soup_carrot_cheddar_112
soup_carrot_cheddar_114

plum_skilletcake_111

Пиріг у сковорідці зі сливами та корицею

plum_skilletcake_114_1
Сливи я люблю ще з дитинства, беззаперечно та ніжно. У моєї бабусі на Вінничині є свій сливовий сад, а раніше була ще й сушарня, для чорносливу. Виходиш з хати раненько, а навколо середина осені — дерева розсипають у білий туман жовте листя, повітря солодке та вологе. Бабуся йде поратись, а я маленька біжу до того саду де між туману білого-білого, крадеться ароматний трохи сіріший дим з тієї сливової сушарні, солодкий та терпкий. А коли від осінньої прогулянки ставало холодно в долоні, я бігла на кухню, де було свіже тепле молоко у глечику, чорний хліб та сливовий джем.
Бабуся не пекла пироги зі сливами, ніколи. Але, напевне, такий простий пиріг у сковорідці могла б спекти. Так, його не порівняти з кексом чи бісквітом, проте коли часу обмаль, а солодкого кортить дуже, цей рецепт врятує від осінного суму. Пироги з простого “млинцевого” чи “пончикового” тіста, що запікаються з начинкою прямісінько у сковорідці, це така американська популярна нині страва, так би мовити — солодке у стилі “рустік”, як би комічно це не звучало.
plum_skilletcake154
для начинки:

500 г стиглих слив
5 ст.л цукру
1 ст.л меленої кориці
50 г води
1 ст.л темного рому

для тіста:

125 г пшеничного борошна
1 ч.л розпушувачу для тіста
60 г вершкового масла
1/2 склянки кефіру чи закваски
дрібка солі

Для початку раджу обрати правильну сковорідку, чугунну чи з іншого матеріалу, то не так важливо. Добре, якщо вона достатньо глибока, а її стінки повністю прогріваються.
Сливи помийте та наріжте скибками, викладіть у прогріту сковорідку, засипте цукром, корицею. Додайте ром та добре перемішайте. Темний ром розкриє природній аромат слив та прикрасить його. Додайте воду, перемішайте сливи знову та залиште на середньому вогні доки приготуєте тісто.
У глибокій мисці змішайте вінчиком борошно, сіль та розпушувач, додайте масло кімнатної температури та розітріть долонями борошно з маслом до стану однорідних крихт. Додайте кефір та замісіть тісто. Іноді мені вистачає декільна столових ложок кефіру, а іноді потрібно більше. Спостерігайте за тістом, воно має бути м’яким та трохи не тримати форму.
Далі викладайте ложкою тісто прямісінько на протушковані сливи, закривайте кришкою та трохи зменшіть вогонь. Лишіть пиріг запікатись у сковорідці 20 хвилин. Перевірте готовність тіста з допомогою зубочистки.
plum_skilletcake_113
Навряд чи вам вдасться порізати такий “сковорідковий пиріг”, але того й не треба робити. Розкладайте цей десерт ложкою до глибоких мисочок та ласуйте з какао чи теплим молоком. Ну так, щоб повний “рустік” ))
Я заварила бруснично-м’ятний чай та додала туди трохи меду. Смачної осені, друзі!
plum_skilletcake_112

blackberryjam_214_1

Чорничні ночі, лавандові світанки.

blackberryjam_111
Мої чорничні ночі — це кілька ночей літа, коли я варю чорничний джем з лавандовими квітами. Чорниці люблю ніжно, звісно, якщо не потрібно їх самому збирати, бо це мука якась вибирати малесенькі ягоди з колючих гілок. Тож коли я йду на ринок, уважно придивляюсь до рук продавчинь і шукаю тих, у кого синьо-фіолетові пальці та зчесані руки, купую в таких трудівниць.
Декілька років тому я читала статтю про молекулярні поєднання смаків та ароматів і, серед наведених там тандемів, мені добре запам’яталась пара “чорниця-лаванда”. Це ммм…яке солодке поєднання, аромат лаванди прикрашає солодко-кислий смак чорних ягід, як дорогоцінне каміння красиву жінку. В якості загусника я використову агар-агар, це щоб не переварювати джем та зберегти всі корисності.
Моя порада — розкладайте джем у маленькі слоїки, тоді їх можна подарувати друзям та рідним.
blackberryjam_211
Щоб приготувати 1 літр джему вам знадобиться:

1 кг чорниці
3 гілочки садової лаванди
200 г цукру
2 ч.л агар-агару

Чорниці промийте гарячою водою та покладіть до великої каструлі. Лавандові суцвіття пучками пальців перетріть з цукром, це допоможе ефірним оліям краще відкритись при нагріванні. Засипте лавандовий цукор до ягід та добре перемішайте. Дайте чорниці з цукром подружитись, а самі приготуйте поки ємності для консервації. Я беру 100 мл та 200 мл слоїки та стерелізую їх у пароварці протягом 10 хвилин. Потім розташовую їх на чистий сухий рушник , доки зникне зайва волога зі стінок.
blackberryjam_214
Доки ви возились зі склянками, чорниці залились чорно-фіолетовим соком. Зберіть три-чотири столові ложки цього соку, у ньому нам потрібно буде згодом розпустити агар. Починайте нагрівати майбутній джем, а коли він закипить — дайте йому кипіти 10 хвилин. Не забувайте знімати пінку, всю пінку. Для однорідної консистенції можете використати блендер, а я того не роблю. Далі розчиніть у невеликій кількості чорничного соку агар-агар та додайте до джему. Варіть ще 5 хвилин, постійно помішуючи. Далі знімайте з вогню та негайно розливайте у слоїки, закручуйте кришки та викладайте скляночки кришками донизу, нехай вони так охолоджуються.
Зберігайте ароматний джем у холодильнику до першого морозу, якщо зможете не з’їсти усе ще восени.
Смачного!
blackberryjam_113
Чорниця, ти — космос!
blackberryjam_215

roses_116

Троянди й автомат. Красиве ненавмисне

Наївна я. Чомусь мені здавалось, що троянди в Болгарії цвітуть все літо, тож мені не буде складно потрапити на плантацію знаменитої олійної троянди, щоб позбирати-познімати та відчути цей тягучий та густий аромат “стиглих” квіток на власні ніздрі. Але, як кажуть конвеєрні продавчині супермаркетів — “ахрана, атмєна!”. За тиждень до мого візиту у чудове місто Казанлик, що є столицею трояндової промисловості Болгарії, всі квіти зібрали, свято урожаю відгуляли та порозвозили сировину (тобто тонни пахучих рожевих пелюсток) у невеликі приватні та великі державні заводи по всій країні. Все що мене чекало — це магазин з продуктами трояндового виробництва, декілька напівзакинутих теплиць селекційної станції та музей. Так, я обов’язково поїду наступного року на фестиваль, щоб збирати пелюстки до кошиків під запальні балканські ритми. Уявіть собі, що всі троянди збирають досі рученьками протягом двох тижнів, адже жодне обладнання не в змозі відрізнити розквітлу троянду від бутону.
roses_111
А ще у місті Казанлик знаходиться один з найпотужніших заводів по виготовленню зброї у колишньому Радянському Союзі з передбачуваною назвою “Арсенал”. Саме болгарський Арсенал виробляв 30% АК усього Союзу. З 1990 року Арсенал став приватною компанією, що веде міжнародну торгівлю сучасними видами зброї. Зокрема він спеціалізується на виробництві роботів-маніпуляторів та штучних алмазів.
Чомусь мене захопив той факт що страшна зброя та ароматна олійна троянда разом складають економічну основу для процвітання цілого регіону. Щось подібне відбувається у цілому світі, смерть йде за руку з красивою невинною дівчиною; рани кровоточать, щоб можна було їх загоювати; ми знищуємо та створюємо постійно, синхронно та безперервно. Саме існування потужної зброї засмучує мене, тож далі я говоритиму тільки про троянди. Массове розповсюдження якої, звісно, було б неможливе без масштабних воєн.
roses_118
Цікаво, що предками королівських квітів є вічнозелені деревоподібні, що досі ростуть у вологих лісах Китаю та Індії. Ще чотири тисячі років тому олії трояндових дерев використовували у медицині, косметології та кулінарії. Пелюстки троянд додавали у вино у древній Персії та Єгипті. Як культурний вид троянду почали вирощувати саме у древньому Єгипті, олією троянд змащували рани воїнів, для скорішого загоєння. Массове захоплення трояндами почалось у Римській Імперії. З пелюсток фракійської троянди робили пудинги та джеми, з суцвіттями запікали дичину. Римляни приймали ванни з трояндами, осипали гостей рожевими пелюстками та змащували волосся квітковою олією.
У 13 століттї хрестоносці привезли з Дамаску до Середньовічної Европи особливу троянду — Damascenna Mill — саме цей вид і сьогодні вирощують у Долині Троянд.
Олію з блідорожевих пелюсток отримують методом подвійної дистиляції ( респект мудрому Авіцені). Ціна одного літру болгарської трояндової олії становить близько 6 тис. євро. Найпопулярніші парфюмерні компанії усього світу купують саме болгарську сировину для своїх ароматичних композицій.
Я згадала, як минулого року робила трояндову воду та трояндовий джем з суцвіть виду “чайна”, кущі якої ростуть в маминому саду. Повернусь до Києва та обов’язково напишу вам про виготовлення “трояндової води” та “лавандової води” у домашніх умовах!
roses_115
А ось деякі експонати музею та селекційної станції, що, як мені здалось, знаходяться у дещо закинутому стані. Певне, зброя нині приносить більше коштів.
roses_122
розрахункова книга та стіл для письма одного з торгових домів Казанлику
roses_120
Велетенський старовинний дистилятор
roses_117
Частина лабораторії з перевірки якості трояндової олії. 18 ст
roses_118
ємності для зберігання трояндової олії
roses_114
теплиці селекційної станції
roses_113_1
roses_123
екстер’єр музею
roses_124
один будинок на одній з вулиць столиці троянд

latvia_334

Центральний ринок Риги. Дерижаблям і не снилось.

Поруч з центральним автовокзалом Риги, пузато та вальяжно розмістився не менш центральний ринок. П’ять павільйонів вигинають свої залізні спини правильними високими дугами, що перетікають одна у одну. Ринок видно здалеку, видно з іншого берегу темної Даугави. Даугава широка, як наш рідний Дніпро, а проте вода в ній не синя, а бетонно-сіра та вишита срібними нитками.
А центральний ринок Риги має довгу та цікаву історію. Він один з найстаріших у Европі. Ці чудовенні величезні приміщення першочергово проектувались як ангари для велетнів-цепелінів, для дерижаблів-красенів. Висота кожного холу становить 20,5 метрів а ширина — 35 м. Та павільйони є лиш вершиною айзбергу, як то кажуть. Під ними розташовується справжнісіньке підземне місто з величезними холодильними камерами, кімнатами для зберігання овочів та просто приміщеннями різного призначення. З галереями та довжелезними коридорами, котрими крокують лише обрані адепти цього храму Меркурію.
Усе це архітектурне “вєліколєпіє”, щоб ви розуміли, заполонив рафінований русскій мір. Якщо прийняти той факт, що 40% населення Риги є етнічними росіянами, то, напевне, 20% з цих російськомовних було в той день на центральному ринку. Враження було таке, ніби я потрапила в радянське минуле — свіже м’ясо, букети піонів, сварливі продавчині в накрохмалених головних уборах, вивіски “кофе-алкоголь-сигареты”, мужички напідпитку, шизофренічні бабулі, конвалії, швабри та панчохи. І ще чайки, багато-багато чайок.
Тут же, біля смітників бомжі бухають водку, а червонощокі чорняві тітоньки продають чебуреки. Чебуреки, Карл, прямо з фірмових сумок у клітинку. Атмосфера приправлена відбірним русскім матом та ароматом з рибного павільйону. Але усе разом, деталь до деталі, момент до моменту мені…сподобались! Годинна прогулянка ринком перетворилась у захоплююче кіно. І ось вам декілька кадрів з нього.
latvia_336
В рибному павільйоні.
latvia_333
“Покуушай, чааєчка” — з подовженням літер, дуже латвійською російською промовляє стара жінка до розжирілої білокрилої птахи та кидає їй сухий хліб. Чаєчка ліниво перевалюється з лапи на лапу, повільно наближається до крихт і куушає.
latvia_332

latvia_331
“Свєжа кура і свєже мясо”. Доречі, м’ясо латвійською буде — галя.
latvia_337
Рибная жріца та кактус.

latvia_338
latvia_339
latvia_334
latvia_341
latvia_340

edibleflowers_212

білий шоколад з пелюстками їстівних квітів

Ну про квіти ви вже все знаєте. Зараз ось жасмин, троянди та садові флокси прикрашають мої літні страви, від запеченого м’яса до фруктових салатів. Але є один універсальний і дуже красивий метод використання істівних пелюсток — поєднання їх з білим шоколадом. Дуже важливо вибрати правильний (не пористий) білий шоколад, темперувати його та додати сухі та чисті пелюстки згори. Ось як це виглядає.
edibleflowers_212
Тепер про шоколад. Це чудовий матеріал, що може бути рідким та тягучим, а також крихким та блискучим, приймати різні форми та залишатись одним з найсмачніших дессертів в історії. Темперувати шоколад, як на мене, це вже трохи молекулярна кухня. Адже вам потрібно нагріти, потім остудити та знову нагріти шоколад так, щоб його молекули утворили стійку сітку, щоб шоколад став стабільним.
Я купую шоколадні краплі у кондитерських магазинах, вони вже темперовані і працювати з ними одне задоволення. Ось тут можна придбати шоколад у краплях, як чорний, так і білий.
Якщо ми працюємо з білим шоколадом, то по-хорошому — маємо нагріти його до 45 С далі остудити до 26 С та знову нагріти до 26 С. Таким чином вибудується правильна молекулярна структура, шоколад буде хрустким та блискучим.

Але якщо термометра у вас під рукою немає, то що ж робити? Маю хитрий спосіб, що однак потребує уважності.

Вам знадобиться:

Ручний блендер
Силіконовий коврик
300 г білого шоколаду у краплях
10-15 суцвіть сезонних їстівних квітів

Поділіть шоколад на 3 частини, по 100 г кожна. Дві частини складіть у скляну глибоку ємність, а 100 г розтопіть на малому вогні до рідкого стану. Влийте теплий розтоплений шоколад до інших 200 г та пробийте шооладну массу до однорідного та пластичного стану. Далі швидко вилийте шоколад на силіконовий коврик, розрівняйте ножем та присипте чистими сухими пелюстками. Дайте шоколаду охолонути. Він має затвердіти і його поверхня стане матовою. Тонкі шоколадні пластини з пелюстками загорніть у фольгу та берігайте в прохолодному місці.

Правило “третин” працює також для чорного та молочного шоколаду.

edibleflowers_211

Їстівні квіти. Частина друга.

botanical_pattern_112
Як ви розумієте, не усі їстівні квіти цвітуть одночасно. Кожна квітка має свій сезонний період цвітіння, і це чудово. Адже з ранньої весни і до середини осені у нас є можливість збирати квіткові пелюстки для харчування. Звісно, я не врахувала можливість ростити квіти у теплиці. Декілька добре обладнаних теплиць з органічним методом вирощування могли б втілювати усі квітково-кулінарні фантазії шефів незалежно від сезону. А доки така міні-індустрія ще не реалізована, мусимо вирощувати та збирати квіти в садах та заміських луках-гаях-лісах.
Ось невелика шпаргалка про час цвітіння деяких істівних квітів:

Квітень: кульбаба, фруктові дерева, крокуси
Травень: фіалки, піони, чорнобривці, конюшина, волошки, бузок
Липень: флокси, настурція, троянда, лаванда, лілейники
Серпень: ромашка, троянда, жоржина
Вересень: чорнобривці, календула, хризантема

edibleflowers_214

Так, зараз вже марно збирати кульбабки, тож доведеться залишити екперименти з вином Рея Бредбері до наступного року.

Чудовий літній салат можна зробити з майже найсмачнішої та найкориснішої квітки — настурції. Жителі Південної Америки дуже люблять додавати у їжу цю рослину, суцвіття та листочки, вирощують їх там у промислових масштабах. Я ще з дитинства знаю. що її червонясті пелюстки та незвичайної форми смугасте листя є не лише їстівними, а й корисними. Моя бабуся ці яскраві квіти лагідно називає “красолі”. А як красиво після дощу збираються краплі до ковшоподібних листків…
Зараз ще не сезон, але згодом обов’язково поділюсь кількома рецептами з настурцією.

Раджу зараз звернути увагу на лісові та садові фіалки, адже вони не любителі палючого літнього сонечка. Цукрувати фіалки мені подобається навіть більше, ніж потім ласувати ними, такий це незвичайно вишуканий процес.
Якраз час ароматних та округлих піонів, деякі з кущових видів мають неперевершений смак.
В полях скоро засиніють блакитні краплі волошкові, пелюстки яких планую зібрати та засушити, потім додати до чорного чаю.
І я з нетерпінням чекаю на флокси, так-так, ті самі, з солодкою серединкою. Вони будуть чудовим акцентом у фруктово-ягідних салатах.
А якщо говорити про троянди, немає меж уяві…а ще спробуйте додати до морозива, наприклад, пелюстки шипшини та мальви, вони мають не такий виражений аромат, проте дуже ніжні.
А це те, що я вам робити не раджу — варення з бузку. Перш за все, дуже “апетитний” колір вийшов, ну і смак такий…ніби я їм гель для душу.
edibleflowers_215
edibleflowers_211
Літо радіє, квітчається, розливається сонячним теплом за вікнами наших офісів та будинків. Так, відірватись від електронного-віртуального ой як не легко, проте варто. Світ такий великий та барвистий!

edible_flowers_114

Їстівні квіти. Частина перша. Теорія.

edible_flowers_114
Страви багатьох українських ресторанів зараз мають квіти за особливий інгредієнт. Споживачам подобається, адже можна уявити себе феєю чи божеством, коли твій салат складається з квіткових пелюсток та кольорових крапель з соусом. Чи смакують суцвіття так добре, щоб сходити з розуму? Давайте скажемо чесно — Ні. Майже всі пелюстки їстівних квітів мають нейтральний солодкуватий присмак, деякі трохи пряні, деякі трохи з гірчинкою, більшість цінують за аромат та колір. Це свого роду кольоротерапія. Яскраві оранжеві пелюстки настурції, фіолетово-жовті лісові фіалки, пурпурні великі квіти пеонів, радісні чорнобривці — усе це квіткове божевілля в тарілці є фестивалем життя. Це той момент, коли кулінарія стає дещо більшим ніж просто “поїсти”, це для щастя, для краси. Квіти у тарілці, як і квіти у садку — це ода життю.
plateful_edibleflowers_1
Чому квіти варто їсти?

Хоча, варто пам’ятати, що наші предки вживали квіти у їжу більше 2 000 років. До відкриття Шовкового шляху та появи прянощів у Европі, саме пряні квіти, такі як чорнобривці, лаванда та волошки додавали смаку древнім стравам. Деякі квіти дуже корисні. Ось наприклад фіалка триколірна, десять її суцвіть забезпечують денну потребу у вітаміні С, також заспокоюють та знімають головний біль. Червона конюшина містить велику кількість рослинного білку, а волошки містять калій та вітамін А. Ось лише невелика частина квітів, що можна їсти.
botanical_pattern_125
Троянда

Як вирощують: Найсмачнішими є невеликі кущові троянди рожевого та червого кольорів, вирощують їх у садах та на трояндових плантаціях, дику троянду та суцвіття шипшини теж можна їсти.
Смакові властивості: пелюстки з вираженим квітковим присмаком та ароматом, солодкуваті. З троянд виготовляють напої, джеми, також гострі трояндові пасти до м’яса. Троянди мають протизапальну дію та покращують загальний стан організму, аромат троянд заспокоює нервову систему.

dropsandstars_111
Настурція

Як вирощують: настурція, мабуть, найчастіше потрапляє до страв, адже має чудовий смак. Квітка садова, любить вологу та напівтінь.
Смакові властивості: пелюстки настурції фруктово-солодкі, іноді з перчинкою, можуть бути й з кислинкою, за смаком нагадують рукколу. Суцвіття настурції багаті вітаміном С та каротинами.
edible_flowers_112
Фіалка

Як вирощують: Фіалки бувають лісові та садові. Навмисне вирощують близько 20 видів фіалок, з них найкорисніша для людини фіалка трицвітна, що має антисептичну дію та покращує кровообіг.
Смакові властивості: свіжий присмак, ніжний солодкий аромат, недарма зацукровані фіалки так полюбляли королівські особи. Проте, уникайте вживання стебла, воно гірке.

Флокси
Як вирощують: високі та рясні кущі флоксів вирощують у садах, невеликі кущики дикого флоксу можна знайти на сонячних лісових галявинах. Червонясті квіти солодші, зате у білих суцвіть немає гіркого післясмаку.
Смакові властивості: без вираженого аромату, серединка солодка, пелюстки іноді з гірчинкою

Волошки
Як вирощують: збирають на луках та злакових полях влітку, культивують в садах
Смакові властивості: пелюстки без вираженого аромату, пряні та з перчинкою, волошки містять калій та вітамін А, з засушених суцвіть часто заварюють чай

Кульбаба
Як вирощують: збирають на луках, часто вирощують у садах
Смакові властивості: молоді суцвіття смакують краще за великі квіти, свіжі суцвіття смакують як шампіньйони, містять природні спирти, тому з кульбаби виходить дуже смачне вино

Конюшина
Як вирощують: збирають червонясті суцвіття у весняних та літніх луках, біля водойм, білі суцвіття не вживають у їжу
Смакові властивості: свіжа та водяниста, без вираженого солодкого присмаку, чудово доповнює салати та багата на рослинний протеїн

Чорнобривці
Як вирощують: “чорнобривців насіяла мати у моїм світанковім саду”…
Смакові властивості: на відміну від запаху чорнобривців, що не подобається багатьом, смак у пелюсток дуже приємний. ці квіти дійсно смачні, чай з чорнобривців очищує печінку, і вони чудово доповнять будь-який салат.

edible_flowers_113
Слід бути уважним до місця збирання та вирощування квіточок, шукайте чисті луки та поля, подалі від доріг, садові квіти вирощуйте без додавання хімічних речовин. Ні, нажаль ви не можете вживати у їжу квіти, що продають на вуляцях, адже ви не впевнені в тому, де вони виросли та що додавали до грунту садоводи. В світі існують спеціальні теплиці, що вирощуують квіти для харчування. Можливо, скоро такі будуть і у нас.

Пелюстки їстівних квітів можна засушити та додавати у чай, можна заморозити суцвіття з соком або водою, а заквітчані крижинки додавати до напоїв. Пелюстками квітів прикрашають кондитерські вироби, готують з них джеми, додають до шоколаду та карамелі.

У вас є доступ до чистих квітів та ви не знаєте що б такого зробити з ними? Наступна частина конспекту буде про смакові комбінації квітів та інших продуктів. Буде ще календар цвітіння та декілька рецептів.

“Смакуй вдома”. Лисиця тестує сервіс доставки свіжих продуктів та рецептів для приготування

smakuy_vdoma_111
Нещодавно у Києві з’явився сервіс доставки свіжих продуктів “Смакуй Вдома”, продукти та простий рецепт з ними. Щотижня можна замовляти набір до вечері, на три або п’ять днів. Все для того, щоб вдома, прийшовши з роботи, ми не заморочувались питанням “а що ж приготувати собі та рідним?”, а просто брали найсвіжіші українські продукти і готували за доступним рецептом смачні страви.

Засновниця цього сервісу Світлана Нестеренко дуже добре знає, що таке корисний український продукт, адже керує ще одним сервісом — Бабусина Торбинка, що так полюбився українським споживачам. Налагоджені контакти з найкращими фермерами України та завжди приємний сервіс, смачнющі та свіжі продукти, ось що для мене означає Бабусина Торбинка. Тож, коли я почула, що Світлана створила новий проект — одразу захотіла спробувати.
Ідея доставки продуктів для окремої вечері з рецептом, це якраз те, що на часі потрібно багатьом жінкам. Уявіть собі, ви такі втомлені та заклопотані після робочого дня, забираєте дітей зі школи та приходите додому, а вечеря вже майже готова. Усе що потрібно — термічна обробка та сервірування. Скільки побутового клопоту зникають з вашої голови одразу. “Яка крута ідея!”, — подумала я і замовила пробні вечері.

Почну з того, що мені затефонував менеджер і приємною українською мовою запитав мене про зручний час доставки та мої вподобання у харчуванні. Уточнюю, у “Смакуй Вдома” є два варіанти вечерь — з м’ясом та без нього. Я майже не вживаю м’яса, а от донька любить м’ясні страви. Тож я замовила дві вечері з мясовмісного меню. Усі продукти запаковані окремо, точно стільки, скільки потрібно, а рецепт виглядає, як подарункова листівка. Є навіть фото фінальної страви.

Перша вечеря виявилась баварською сосискою з картопляним пюре та свіжим томатним соусом. Картопля була почищена, сосиска знаходилась у вакуумній упаковці, була зелень і томати для прикрашання страви, а також томатний соус з зеленню. От соус мені особливо сподобався, смачний та очевидно, приготований шефом. Тобто це був не банальний кетчуп у який просто покришили зелень.
Ось продукти, що я знайшла в упаковці
smakuy_vdoma_117
А ось фінальна страва
smakuy_vdoma_114

Друга вечеря, що нею ми з донею ласували у вівторок, була про тефтелі та рис. І тут теж усе вирішував соус, що ним поливались тефтелі, такий ніжний та вершковий, просто клас. Курячий фарш був перекручений не в однорідну кремову массу, як от в магазинах, а з маленькими шматочками м’яса. Коротше, все як я люблю.

Ось що я отримала у коробці
smakuy_vdoma_116
А ось фінальна страва
smakuy_vdoma_113

Мушу сказати чесно, у доставці мені було мало овочів та зелені, я би з задоволенням ще й салат з’їла разом з тефтелями, наприклад.
Але підхід до приготування шикарний. І ще ось ця впервненість, що продукти якісні та локальні.
Дякую тобі, Світлано, за такі необхідні у сучасному ритмі життя ініціативи. Бажаю успіху, “Смакуй Вдома”!
Замовляйте вечери тут

hemp_focacia_118

Італійський хліб Focaccia з конопляним песто

hemp_focacia_117
Що воно таке, це конопляне песто і чому саме з ним? З нещодавньої подорожі до Латвії, так вже трапилось, я привезла трохи продуктів конопляного фермерства, а саме — олію, насіння та песто, тобто перетерті в пасту конопляні зернята. Ось ці зернята харчової коноплі, вони дуже-дуже корисні для людського організму, бо містять омега-жири, що їх ще називають полінасиченими жирами та жирні кислоти. До складу конопляної олії входять жиророзчинні вітаміни А, D та E. Ключове слово в в попередньому реченні — “жиророзчинні”, ці вітаміни найкраще засвоюються людським організмом. Хлорофіл у зернятах чистить кров та попереджує утворення злоякісних пухлин. Так, щоденне вживання харчових конопель є найкращою профілактикою онкологічних захворювань.
Тепер про рецепт. Немає простішого у приготуванні хліба, як от італійська фокачча. Фактично, це основа для піцци, тільки без сиру.
Часто до фокаччі додають оливки, чи змащують її перед запіканням соусом “песто”. Власне, паста з конопляних зернят дещо нагадала мені італійський традиційний соус, тож я вирішила проекспериментувати.
Вийшло смачно. Конопляну олію та зернята можна купити тут http://syroedenie-ua.com/product-303-29-29.html, наприклад. А можете особисто запитати в мене телефон фермера Віктора.
Випекти фокаччу за цим рецептом можна і без начинки, а за смаком додати оливки чи просто ароматні трави. Головне — налити згори декілька чайних ложок рослинної олії.
hemp_focacia_115
Read More

Social media & sharing icons powered by UltimatelySocial