klafutti_winter_117

Зимовий клафуті з маковим зерням та абрикосовим варенням

klafutti_winter_117
Коли тісто для млинців заливають у форму для пирога та запікають, то звуть такий пиріг – клафуті. Я звикла робити клафуті влітку, коли свіжих фруктів багато і за 30 хвилин отримуєш чудовий дессерт до чаю. Але що заважає нам трохи поекпериментувати?
Ранок після новорічних святкувань, легке похмілля та банка абрикосового варення в холодильнику. Думала, що приготую млинці з варенням, але голова розколювалась…А можна, напевне, з варенням приготувати той французький лінивий млинець, подумалось мені.
Тож я виключила з тіста цукор, бо варення ж солодке, а оскільки рецепт зимовий, додала дві жмені макових зернят та трохи конопляного насіння. Вийшло дуже смачно та по-зимовому поживно. А головне — чудова альтернатива млинцям.
У вас, напевне, теж є багато банок з бабусиним чи маминим варенням. Тепер ви маєте ще один варіант, що можна швидко з ним приготувати.
klafutti_winter_111
масло вершкове щоб змазати форму
400 мл будь-якого варення
125 г борошна
1/4 ч.л соди
3 яйця
4-5 крапель ванільного екстракту
300 мл молока
5 ст.л маку
конопляне насіння щоб посипати згори

Розігрійте духову шафу до 180° С. Підготуйте форму близько 23 см у діаметрі та змажте її вершковим маслом.
У великій мисці змішайте вінчиком молоко та яйця, додайте соду та ванільний екстракт. Просійте до молочної суміші борошно та розмішайте до однорідності. Тепер додайте макове зерня та ще раз перемішайте, насамкінець обережно вмішайте в тісто варення.
Викладіть тісто у форму, вирівняйте лопаткою та посипте згори конопляним насінням. Запікайте близько 30 хвилин.
Найкраще смакує теплим і ложкою. Але якщо трохи почекати і дати клафуті охолонути, то можна його й порізати, як справжній пиріг.
klafutti_winter_115
klafutti_winter_113

mayo_113

майо вдома

mayo_112
Заперечувати не варто — майонезик є королем новорічного столу вже десятки років. Які страшні історії я чую постійно про те, з чого зроблено магазинний майонез, який він некорисний. Але ви ж його не купуєте, правда? Якщо ви ще ніколи не робили домашній майонез, ви здивуєтесь простоті приготування цього легендарного соусу. А потім вже ніколи-ніколи не купуватимете його з полиць супермаркету. Існує легенда, що винайдено майонез було не від солодкого життя, а у скруті міста, що довгий час знаходилось у облозі ворога. Коли з доступних продуктів лишились тільки яйця, олія та черствий хліб, військовий кухар мусив щось вигадати, щоб годувати солдат. І винайшов яєчно-олійний соус, густий та поживний. Це був перший майонез.
Саме за його шовкову текстуру та поживність цінували його і у радянському світі, адже їжі було досить небагато, а гостей потрібно було добре нагодувати. Цікаво, що майонез присутній як в найбіднішому побуті, так і у ресторанах високої кухні. Простота базового рецепту дозволяє винаходити та створювати, експериментувати з текстурою та смаком, додавати нові акценти.
А в мене є мій улюбленний варіант. Тож в цей святковий день я заохочую вас готувати олів’єподібні салати з використанням саме домашнього соусу.
mayo_113
Для 200 г майонезу вам знадобиться:

100 мл соняшникової олії
49 мл оливкової олії
2 жовтки
1/4 ч.л морської солі
1 ч.л діжонської гірчиці
2 ст.л лимонного соку

Всі інгредієнти мусять бути кімнатної температури.

З приладдя вам знадобиться ручний блендер та вузька посудина. В ідеалі це ємність, що з блендером йшла у комплекті. Але якщо такої немає, беріть велику чашку. Результат передбачувано буде краще, якщо ємність, у якій збиватимете соус, буде високою та вузькою, а не широкою та пласкою. Ще раз: чашка, а не миска. Це важливо.
Жовтки, сіль, гірчицю та лимонний сік покладіть до чашки, згори залийте олію та збивайте блендером 1 хвилину. Все! Майонез готовий. Я часто читаю, що олію потрібно додавати повільно, тонкою цівочкою, не перестаючи збивати. Що ж, це слушна порада, коли збиваєш руками. А у блендері можна усе разом і набагато швидше.
Новорічних вам пригод та дорогих друзів поруч! І смачного світу навколо, звісно!
mayo_114

mayo_115_1

Гастрономічні тренди майбутнього року

salonetm_233
Не хочу я підбивати підсумки року, як це роблять зараз усі. Як можна підсумувати те, що тече, змінюється, розвивається та продовжується. Не можу я також підсумувати свою закоханість у живе та створене, що оточує мене. Ще важче перерахувати тих чарівних, повних енергії людей, що надихали мене увесь рік. Ця закоханість у навколишнє, як ріка з живою водою, бурхлива та невпинна. Тож марно спинятись та щось підсумовувати.
Я вам краще розкажу про тенденції всього навколокулінарного, новинки та свіжі погляди, тренди, що ними наповнений буде наступний рік. В голові сучасної людини нарешті органічно сплітаються прості закони взаємодії з природою та біофутуризм, дієта печерної людини та кімнатні міні-городи з дистанційним контролем. Як мала дитина, я щиро захоплююсь майбутніми можливостями людства. Мені хочеться вірити, що свідоме споживання та обережне ставлення до природи стане нормою для переважної більшості людей. Я дуже хочу, щоб великі міста України впустили природу у свої бетонні джунглі, щоб на дахах будинків росли сади, а рекреаційно-паркові зони оновлювали. Я хочу, щоб у столиці трапився, нарешті, продуманний громадський транспорт і поменшало автівок. І ще фермерські ринки на противагу стихійній торгівлі з асфальту, організовані локації у кожному районі, де старенькі бабусі зможуть розказати мені історії свого життя доки я обираю зелень та коренеплоди. Але що це я, замріялась.
Отож 8 глобальних фуд-трендів нового року:
IMG_9592
1. Місцева їжа та збереження біорізноманіття
Так-так, ми вже звикли, що «іллюзія вічного літа» дозволяє нам купити полуницю в лютий мороз, увесь рік їсти свіжі помідори та огірки, часто ми не замислюємось звідки продукти потрапляють на полиці супермаркетів. А ні, чекайте! Здається, ми вже замислюємось. Беремо до рук воскове яблуко з пластикових корзин, а згадуємо бабусині маленькі малинівки та папірку.
Цінувати те, що дає земля твоїх предків та харчуватись локальними продуктами це свідомо, круто і корисно. Подорожуйте селами, вивчайте сорти та смаки, цінуйте користь сезонних продуктів. Це безмежний новий світ гастрономічних досвідів.
https://www.youtube.com/watch?v=pZdcge432Zg
WHAT-IS-THE-PALEO-DIET
2. Палео-дієта та збиральництво
Уявіть собі місто, такі собі суворі джунглі, де ти не маєш часу правильно харчуватись, вільно пересуватись та довго знаходишся у приміщенні без сонячних променів, як у печері. У вільному доступі кава та, якщо пощастить, годинна пробіжка чи вечірній спортзал. Перспектива подібного існування – слабкість, хронічні хвороби та зменшення тривалості життя. Тож, цілком очевидно, що пошук нових дієт та підходів до харчування міг би покращити ситуацію. Палеодієта базується на балансі білків, жирів та вуглеводів і нового тут нічого немає. «Палео» є дієтою первісної людини, що не знала землеробства, жила мисливством та збиральництвом. Їж м’ясо та овочі, уникай злаків та солодкого і цінуй рослинні жири – ось коротка теза цієї дієти. Оскільки результати подібного харчування переважно позитивні – все більше людей стають трохи первісними. І до того ж, це модно.
https://www.youtube.com/watch?v=4Y_zJ9G0UsU
0c76d18596d2479a4cdacffd275a08ce
window-planters
3. Урбан садівництво
У більшості з вас, напевне, на підвіконні є вазони з рослинами. Фікуси та грошові дерева, драцени та щось іще декоративне. Чому б не вирощувати так само лікувальні трави, міні-томати та морквочку. У мене увесь рік прекрасно росте шавлія, м’ята, чебрець та розмарин. Я віддаю їм свою турботу, а вони лікують мене від застуди. Пропоную йти далі – навесні висаджуйте на відкритих балконах салат та базилік, огірки, цибулю..все що заманеться. Є безліч сортів, що добре переносять складні умови. Чудова штука – вертикальний сад. Є гідрапонічні-технологічні, але можна й самому змайструвати.
Можна навіть стати щасливим власником теплиці, що управляється програмою з телефону. Майбутнє поруч, а садівництво, безумовно, супертренд.
https://www.youtube.com/watch?v=Jv4_XVF0PwU
IMG_9398
4. Ресторанна практика — сезонні меню та прості смаки
Ресторатори, як композитори кулінарії, відчувають біт та ловлять ритм. Круто неймовірно, що з купи фастфуду та зарозумілої псевдоелітарності народжується новий образ сучасного ресторатора-винахідника, що збирає до однієї команди фермерів та шефів, фуд-дизайнерів та дієтологів. Коли шеф ближчий до первинного продукту, а фермер розуміє смакові потреби споживача, тоді з’являються й улюблені ресторани, де хочеться снідати-обідати-вечеряти та спілкуватись.
1b7dbf489d5dd41df606973afd8f7972
5. Кольорова тарілка та салати з квітів
Ми оцінюємо страву не лише за запахом та смаком, погодьтесь. Те, як виглядає їжа теж дуже важливо. Ви чули про кольорові дієти, коли поєднання кольорів у вашій тарілці бореться зі стресом та допомагає вам відчувати себе здоровими? Кольорові поєднання інгредієнтів прийшли на заміну традиційному декору страв. Що ти їстимеш сьогодні? – Хочу щось оранжеве та трохи фіолетового, такий в мене настрій.
А ще, ці фантастичні салати з їстівних квітів. Чому би не їсти квіточки, якщо можна, нарешті, виростити їх в достатній для салату кількості. Кожна дівчинка одразу почуває себе фєєю.
https://www.youtube.com/watch?v=DubJk_TAi5M
salonetm_135
eastwest_germanchinese
6. Схід на Захід
Рамен, Том Ям, вок, лапша рисова, гречана, соєвий соус, лемонграс, імбир – усе це так часто присутнє на моїй кухні, що я й не замислююсь про певну екзотичність цих слів ще років 10 тому. Східна культура непомітно і надійно вплітається в европейський побут, це поєднання, ф’южн, якщо хочете, змінює звичні традиційні страви та кулінарні звички Заходу. Можеш кинути базилік до місо супу, а можеш додати в борщ соєвий соус – подібний мікс відкриває нові смаки.
uzh_131
7. Супкультура
Пора вже всім полюбити супи. Вони теплі, корисні, легко засвоюються та якісно насичують. Адепти вуличної їжі сходять з розуму від супів-пюре, супів з морепродуктами, густих томатних та гострих азійських, та ще й в хлібних чашках. Суп це дар божий, істино кажу вам.
200778_7_800
8. Життя жуків
Ще один божий дар – це альтернативні джерела білків. Глобалізоване тваринництво, що базується на корівках та свинках, страшенно забруднює навколишнє середовище, це зрозуміли вже навіть самі корпорації. Та що ж поробиш – споживач прагне ковбаси. Чи є вихід, питають приречені корівки?
О так, є один. Істівні жуки повні корисного білку та швидко відновлюють популяцію. Воу-воу, не кривіться так сильно. Уявіть собі стерильний інкубатор, домашню ферму, де ви вирощуєте жуків-симпатюль, а потім обсмажуєте їх зі спеціями та хрумкаєте замість попкорну за улюбленим серіалом. Власне, багато народів так споконвіку харчуються. Головна проблема у зміні підходу, розкодуванні свідомості пересічного европейця.
https://www.youtube.com/watch?v=dD6AG3HWwCk
200778_9_800
Світ повний можливостей та нових вражень. Приймайте, сприймайте та створюйте!

(більшість фото мої, але декілька взято з trendsetter та kickstarter)

Про ідеальний глінтвейн та збереження тепла

stanley223
stenley113
Не мерзніть, хороші мої! Різдв’яні свята вже зовсім близько, а я не уявляю кращого часу для традиційного глінтвейну. Нещодавно мені подарували термочашки Stanley, з якими довго можна ходити холодним парком, вечірнім офісом чи святково прикрашеним будинком – а мій напій лишається гарячим, як закохані серця.
Ось що вам потрібно для приготування класичного ароматного та п’янкого новорічного напою: яблучний сік, кориця, кардамон, мандаринки, мед, темний ром та зірочки анісу.
Ідеальна пропорція на 1 літр сухого червоного вина:

4 солодкі мандаринки, або 1 великий апельсин
2 склянки яблучного соку
4 ст.л темного рому
5 ст. л квіткового меду
4 зернятка кардамону
3 палички кориці
2 зірки анісу

Розітріть спеції попередньо у ступці та залийте медом. В каструльці повільно нагрівайте вино з соком та ромом, поріжте туди мандаринки, додайте мед зі спеціями та добре розмішайте. По-ві-льно…на малому вогні прогрівайте глінтвейн, не менше 30 хвилин. Але не дозволяйте йому закипіти! Ароматний напій розливайте у великі кружки та святкуйте зимовий настрій!
stenley112

pryaniki_119

Пряників мені медових!

pryaniki_114
Новорічні святкування традиційно починаються з приходом до дитячих сердець очікування солодкого сюрпризу від Святого Миколая. Цукерки та симпатичні пряники чекають на слухнянців під подушками, у рюкзаках та в черевичках. А неслухів, як відомо, чекає вербова лозина. Зараз батьки, що вступають добровольцями до армії доброго Миколая, часто забувають про солодощі, дарують діточкам серйозніші подарунки — іграшки, електронні гаджети чи інші давно жадані речі. Проте я кажу вам — магію солодкого пряника, що його зробила з любов’ю мама, ніяка іграшка замінити не може. Тож не забудьте спекти медових пряників та прикрасити їх глазуррю так, щоб їх захотілось з’їсти. Даю вам варіант перевірений роками – тісто пластичне, ніжне. Готові пряники не розтріскуються та довго лишаються м’якими. Цей рецепт також ідеально підходить для пряничних ялинкових прикрас.
А глазур так взагалі моя улюблена — медова та без білків, смачна!
Якщо у вас немає бажаної форми для пряника – вирізайте її з картону та обводьте по тісту ножем, використовуйте об’ємні речі, щоб зробити декоративні відбитки, вмикайте фантазію та експериментуйте. Пряничне тісто дуже слухняне та пластичне.

Read More

marshmallow_113

Про домашні маршмеллоу, гарячий какао та термоси Stanley

marshmallow_115
Серед білого-білого засніженого парку ми з друзями п’ємо какао. Та не просте, а з домашніми зефірками маршмеллоу. Коли так холодно навколо, а в тебе у термосі є стратегічний запас теплого та ароматного напою – усе здається простішим та святковішим. Друзі посміхаються, а коли вони так роблять, мені завжди радісно. Для зефірок маршмеллоу вам знадобиться вільний вечір, а для гарячого какао в холодному парку – термос Stanley. Така перевірена десятиліттями класика, що я в ньому була впевнена на усі 100%. Він витримує години зимових прогулянок, а какао залишається гарячим стільки, скільки потрібно.
Не лякайтесь, зробити маршмеллоу вдома дуже просто. І ще читайте мій улюблений рецепт пряного какао далі. А ось тут замовляйте новорічні подарунки коханим та друзям http://stanley.net.ua/
Read More

Terra Madre 2014

shipshyna114
10 грудня святкуємо разом день Terra Madre! Пропоную звернути увагу на локальні, традиційні продукти та страви, що дарує нам наша земля. Чисте прославлення локавору, якщо хочете. Це свято покликане показати, наскільки сильно люди, насправді, пов’язані з землею, з природніми особливостями регіону проживання та культурним кодом. І хоч я вважаю, що кордони та національна ідентифікація є аттавізмом сучасного розвиненого суспільства, проте місцеві природні особливості важливо зберігати та поважати. Десь у африканських саваннах дико росте ройбуш, шелестить кавовим листям південноамериканська плантація, жовтіє морошка у північному лісі. Природі все одно, якої національності житимуть люди на її території, вона готова ділитись та віддавати. А ми мусимо бути достатньо свідомими, щоб цінувати та зберігати те, що ось тут, зовсім поруч ще лишилось.
До дня Terra Madre я розкажу вам, як правильно збирати, сушити та заварювати шипшину. А вас закликаю згадати продукти та страви, що є рідними для вас з дитинства, регіонально традиційні та близькі. Ми можемо разом знаходити та ділитись українськими скарбами. Шипшинові плоди – один з таких скарбів. От скажіть мені, коли ви останній раз пили відвар з ягід шипшини? А він же дуже корисний! Ці маленькі червоні ягідки на колючих гілках влучно поєднують в собі калій, каліцій та магній так, щоб кожен елемент засвоївся людським організмом. Шипшина містить більше каротину, ніж морква та більше вітаміну С, ніж лимон та смородина.
Приготовлений правильно відвар шипшини чудово тонізує та підвищує імунітет. Але не менш важливо – правильно підсушити свіжі ягоди, підготувати їх для кращого зберігання.
shipshyna112
Плоди шипшини варто зібрати до першого морозу, промити на просушити рушником. Дали розкласти на деко та підсушувати в духовій шафі протягом 6-7 годин при температурі 40-60° С. Дверцята духовки варто залишити трохи відкритими. Після цього варто скласти шипшину у картонні коробочки(чи коробки) та дати їй ще постояти декілька діб в кімнатній температурі та закритій коробці. Потім зберігайте її у темному місці з доступом свіжого повітря.
Щоб правильно заварити шипшину, запам’ятайте просте правило – на 100 г сухих ягід 1 літр води. Залийте ягоди водою та доведіть до кипіння. Як тільки вода почне закипати – вимкніть вогонь, накрийте відвар кришкою та дайте настоятись протягом ночі. Рекомендується не додавати цукор до відвару. Пийте цей чудовий імуностимулятор вранці та увечері протягом двох тижнів і буде вам круто!
Цінуйте те, що оточує вас.
shipshyna111
shipshyna113

tangerine_117

Шафранові ватрушки з мандариновою цедрою

tangerine_117
Привіт, Зима. Кажуть люди, що скоро-скоро, вже через місяць, новий рік народиться. Чомусь цього року я чекаю щорічного символічного перелому з особливою пристрастю. Я просто відчуваю фізично, як юний та свіжий рік дихає мені в обличчя. В його подиху зміни та фантастичні події, що передчуваються вже зараз. Очікування адвенту — міжнародне захоплення, що перетворює місяць грудень на суцільне казкове свято. Чому б не створювати собі святковий настрій вже зараз. Хороший рецепт до засніжених вечорів та улюбленого какао – ватрушки. Тільки покращені, новорічні.
Read More

uzh_143

Фестиваль молодого вина в Ужгороді

Божолє – молоде вино зі смаком літа, легке та підступне, як сама молодість. Винам виповнюється шість тижнів і вони, такі юні та грайливі, йдуть до продажу та дегустації. Свято українського божолє проходило за європейським ритмом – у треті вихідні листопаду. Уявіть собі довгий-предовгий погреб, де закарпатські винороби частують відвідувачів десятками видів вин. А ще уявіть шістьох подруг з келихами в руках у лівому кутку рингу, ой, тобто на початку дегустаційного погребу. Після куштування вина з назвою “Чорна магія” я раптом зрозуміла, що можу не пройти всю підземну дистанцію і поспішила до світла, сонця та джерела їжі. Як супермен у червоному плащі до нас на поміч прийшов Бограч – мадярський гуляш, гарячий та поживний. Дякуючи йому та нестримній енергії подруг-чарівниць я змогла продовжити дегустаційну подорож Совиними підвалами.
uzh_139
Виявляється, найніжніший та найвибагливіший сорт винограду, що зветься Трамінер, дуже цінується виноробами за його трояндовий аромат та пряний букет. Ізабеллу звуть банальною, а солодкі фруктові вина пропонують найпершими. Та справжня цінність цього фестивалю не у вині, а в людях, що його створюють. Натхненні молоді хлопці на чолі з дуже серйозним батьком запрошують відвідати їх маєток-виноробню в сезон збору врожаю(маєток!), старенька бабуся з красномовним прізвищем Ярош дає спробувати медове вино з корицею, жінка дістає приховане горіхове вино і каже, що лишилась одна пляшка, бо в неї боліла нога і вона довго не могла гуляти по лісу збираючи ті горіхи. Увесь цей локальний шарм, непідробна щирість та відкритість закарпатців, мов хустинка, оторочена заплутаними візерунками циганського колориту, закутала наші дівочі плечі. Сонце падало за обрій і Ужгород здавався мені таким казковим, таким затишним, як жодне місто дотепер. Я могла б розказати вам, що трапилось потім, але то таємна історія під кодовою назвою “Чорна магія”.
Фотографії дивіться всередині.
Read More

muffin_215

Шоколадні маффіни з коноплею

muffin_213 copy
А от мені шкода конопель. Така корисна для людини сільськогосподарська культура потерпає від недолугої боротьби з соціальними упередженнями. Хтось комусь колись добряяяче втовкмачив в голови – все, що зветься коноплею є шкідливим, воно таке страшне, що навіть коли ти говориш слово конопля – ти вже наркоман. Часто, коли я кажу, що використовую конопляне масло в кулінарії, чую у відповідь стриманий єхидний сміх. Що вже говорити про убивче лексичне поєднання “конопляне молоко”, в наших людей одразу проходить мозкова реакція “прівєт 90-є” і коментарем на свої розповіді про конопляне молоко я чую “гага, малачіна”. Іноді я навіть злитись починаю.
Розкажу вам цікаву дуже історію, про двох сестричок-конопельок. Одна з них росте висока-висока, має міцне стебло і лапате зелене листя, зветься вона Сатіва і має вона в собі мінімальний вміст тетрагідраканабінолу, тобто не пре. Старі землероби звуть таку рослину – технічна конопля, роблять з неї олію, тканину, мотузки, продають пасту з листя та насіння для косметики та харчування.
Є, правда, ще й інша сестричка, родом вона з теплої Індії, тому й зветься Індікою. Росте вона невисокою, листя має менше за розміром та значно темніше, часто з червонястими або синіми прожилками. Саме в індіці присутній високий відсоток тгк, це її звуть лікувальною марихуаною.
З неї теж можна робити масло і молоко, але це вже зовсім інша історія.
Ось вам чудовенні маффіни, у складі – конопляні висівки та конопляна олія. Олія з коноплі до початку 20-го століття була для українців важливою складовою щоденного раціону, так само й насіння. Багаті на хлорофіл та корисні омега жири продукти з коноплі допомагають працювати серцевим м’язам, очищують кров, знижують алергічний фон.
Ці маффіни надзвичайно корисні і дуже поживні.
Read More

Social media & sharing icons powered by UltimatelySocial