Болгарія. частина 2 – музика і танці

Коли ми гуляємо з донькою вуличками болгарського містечка, чуємо галас, крик, смішну надзвичайно болгарську мову та музику. Скрізь грає музика, дуже часто це не аудіозаписи. Хлоп’ята шкільного віку грають на скрипках та акордеонах, босоногі дошкільнята жалібно співають, мов ті чайки над морем. Смугляві чоловіки, чомусь, грають мурку, катюшу та калінку-малінку. Туріст-орієнтед саунд, як пояснив один місцевий аккордеоніст. Ця орієнтація на російського туриста заважає мені і дуже, зрозуміти справжніх болгар. Доведеться їхати вглиб країни. Дуже шкода жителів Варни, їх учора затопило, багато жертв.
Ще нам пощастило потрапити на фестиваль дитячої творчості “Сълнце. Радость. Красота”. Три дні поспіль я спостерігала за інвантильною надмінною дорослістю учасників танцювальних колективів, їх взаємовідносинами з тренерами та тим, як місцеві хлопчаки заграють до юних танцівниць. Ось вам іллюстрації – музика та танці.
nesebr_230
Read More

Запечена скумбрія з чебрецем. по-болгарськи

nesebr_213
Щоранку рибаки привозять на узбережжя старого міста свіжу рибу. Серед усієї риби спинки скумбрії срібно-блакитні виглядають як дорогоцінні ножни кинжалів, що їх дістали з морських глибин. Я просто не змогла пройти повз них, купила три рибини. Хоча, признаю чесно, до цього я куштувала скумбрію лише в копченому вигляді. У нас ще продаються заморожені рибинки скумбрії, свіжої я не бачила в київських супермаркетах.
А ще, болгари просто обожнюють чебрець, називають його “чубріца”. Чубріца – учасних усіх місцевих приправ. До риби її теж додають. Що мусить робити блогер, який знаходиться у подорожі? Звісно, дізнаватись секрети місцевої кухні. Тож пропоную приготувати чорноморську болгарську класику – скумбрія з картоплею та чебрецем. Вийшло ароматно та смачно, запечена скумбрія пружна, проте не суха. Соус, що ним ми обмажемо рибу перед запіканням, утворив хрустку пряну кірку на рибних спинках. От ця кірка мені найбільше сподобалась.

Read More

Болгарія. частина 1

“Болгарія, поймітє, ето уже балкани, ми нє русскіє” – душевно виправдовується через праве плече водій мого таксі. Він щойно забрав мене з аеропорту і йому дуже не хочеться, щоб я вважала його русскім. Та я знаю, кажу йому заспокійливо. Я люблю балканський дух. Темні обличчя підкреслені чорними кучерями, шум хвиль та звуки циганської скрипки. У дворах сиві дідугани грають в карти та голосно сваряться. Жінки з ранку до вечора фарбують нігті в салонах, яких тут по три на вулицю, плетуть плітки та сміються.
“Да, тут много русскіх” – провадить далі таксист, – “бивают злиє, оні нє понімают что ми южний народ, нікуда нє спєшим, для нас опоздать на час нє страшно. А оні ругаются”. І це я розумію, відповідаю йому. Сама всюди запізнююсь, жити б мені тут, на Балканах. Мій водій, невисокий чорнявий чоловік середніх років, радить пити місцеве вино та дуже співчуває, що в нас відібрали південь. “Оні же южанє, как ім тепєрь неудобно с русскімі”.
Біда в тому, відповідаю йому, що ті люди самі не знають хто вони – южанє чи сєвєрянє чи хтось там ще.
Зате болгари, що на узбережжі, дуже добре знають хто вони. Вони – частина курортного бізнесу, тож все роблять так, щоб цей бізнес був прибутковим. Троянди квітнуть навіть на піщаних дюнах, пляжі переважно платні, перша лінія біля моря заліплена готелями.
Зате, якщо йти вглиб міста, можна зловити цей хаотичний, невмитий і галасливий, незібраний та кольоровий, цей майже примарний дух Балканів. І про нього ще буде, точно буде. А зараз про старе місто та про море.
nesebr_111
Read More

яромантика. крем брюле з лавандою. creme brulee

lavender
В саду моєї мами цвітуть кущі лаванди. Я обирала їх з ріних видів. Є кущ з білими квітами, що пахнуть строго, як речі зі старої шафи. Є ніжні, світло-фіолетові, з рожевими суцвіттями, що пахнуть ніжно і легко, як літній вітер. Ще є мій улюблений кущ, сорту “прованс” з темними фіолетовими суцвіттями, п’янким інтенсивним ароматом, солодко занурюватись носом у ті квіти. Навколо кружляють бджілки, в них буде лавандовий мед. Я зрізаю садовими ножицями ніжки з суцвіттями, що ще не розпустились і сушу лаванду невеликими пучками – по 7-8 гілочок.
Дуже особливі, такі неймовірно-ніжні нотки лаванда додає до кондитерських виробів та деяких страв з птиці.
Найулюбленішим в мене є лавандово-чорничний джем, варю його щороку. Розкажу про нього пізніше, коли розпочнеться сезон чорниці.
А сьогодні – крем брюле з лавандою. Ви не лякайтесь, аромат буде ніжним, ви не відчуєте себе метеликом в бабусиних шафах. Натомість – шефи відомих ресторанів просто обожнюють додавати тонкі лавандові акценти до своїх страв.

Read More

pound cake 119

Шоколадний фунтовий кекс з суницею

chocolate
Люблю ранок понеділка, коли точно знаєш для чого прокидаєшся, люблю запах мокрого асфальту і запах теплого шоколаду. Чи мріяли суниці, жительки лісових галявин, що будуть частиною ароматного супершоколадного кексу. Напевне, вони думали, що коли їх зривають – це смерть. Якби суниці могли думати, якби люди могли уявити. Уявити, що чекає нас після умовногу рубежу, що зветься смертю. А раптом там немає шоколаду…
Шоколадні ласощі підіймають настрій, а рецепт фунтового кексу прийшов до нас з 17-го століття. Рецепт дуже простий для запом’ятовування – борошна, масла, яєць та цукру брали порівну – по фунту, тобто 450 грамів. І виходив великий такий кекс, вагою близько 2 кг. Такий кекс ще називають четвертинним. Його обожнюють у Великобританії та США.
А ми зробимо так, щоб кексик все ж важив близько фунту, і відповідав даному йому імені. Бо називатись фунтовим і не бути таким – це, як мінімум, нечесно.

Read More

карамельки на паличці.

lolipops_118
Чи лякає вас відсутність спеціальних форм та термометра в бажанні приготувати домашні карамельки? Нехай більше не лякає, дух старої школи відновить втаченні вміння. Адже, раніше не було ні високочутливих термометрів ні спеціальних силіконових форм, а карамельні когутики – були.
Історія карамелі, плавленого цукру, сягає у далеку далечінь історії. Щоб зберегти корисні властивості горіхів та лікувальних трав від спеки арабські медики дохристиянської епохи заливали їх плавленим тросниковим цукром, змішаним з медом. Це були перші карамельки, котрі, однак, мали на меті лікувати, а не розважати. Потім смак плавленого тросникового цукру відчули на своїх язиках перші хрестоносці, їм сподобалось. Так карамельки прийшли в середньовічну Европу. Цукор в той час був дуже дорогим задоволенням, тому карамельками ласували монархи та знать. В епоху Відродження, як вважають історики, з’явились саме льодяники на паличці. Не бруднились руки та об’ємні мереживні комірці, коли білокурі дівчата сонячної Флоренції частувались льодяниками.
lolipops_114
Принцип заливання карамелі в форму з цукрової пудри, який використовували аптекарі та лікарі стародавньої Европи, ми використаємо сьогодні. А кукурудзяний сироп, що почали додавати до карамелі в 50-х роках ХХ століття в Штатах, ми замінимо на мед. Точнісінько як у давні часи.
Палички я взяла у кіоску з кавою, що в парку Шевченка. Добрий кофімейкер мені їх дав цілу жменю, дякую. Якщо немає паличок, чудово підійдуть і шпажки для шашликів.
Карамелька=посмішка!
Read More

tuna_muffins_116

Маффіни та брауні для урбаністичних пікніків

tuna_muffins_113
Не люблять у нас, чомусь, проводити вихідні у парках. Так, щоб зібрати корзинку з усілякими смачними наїдками, домашній лимонад, пляшку вина і яскраве простирадло та запросити друзів на пікнік. Коли я подорожувала Европою, постійно бачила закохані пари, сім’ї з дітьми, що сидять і сміються на зелених клаптиках міських парків. Діти граються в м’яч та фризбі, а дорослі про щось спілкуються. Можливість виїхати на вихідні дні є далеко не в кожного, а от бажання поспілкуватись з друзями на природі – у кожного є. Проте галявини київських парків часто зеленіють намарно, радянський менталітет строго говорить всередині кожного “по газонам нє ходіть!”. Тож молодіжні посиденьки на траві у парку Шевченка, що в центрі міста, досі ще викликають глибоке обурення громадян постарше. А, між іншим, в сьогоднішніх умовах заповненого автомобілями мегаполісу, парк – єдина суспільна рекреаційна зона. І часто, єдина можливість почути шелест листя та спів птахів над головою.
Три роки тому у центрі столиці відбувся перший День Ресторанів, коли ініціатори могли відкрити невеличкий street-food restaurant на один день. Так от – більшість таких ресторанчиків знаходились якраз у парках, а люди – їли стоячи, соромлячись присісти на галявинах навколо.
Я це до чого, ми ж будуємо, наразі, сучасну європейську державу. Мудре використання рекреаційних зон міста створить загалом позитивний настрій у громадян. Не соромтесь організовувати такі урбаністичні пікніки, як альтернативу “шашликам”.
Ось два безпрограшних варіанти для недільного пікніка з друзями – маффіни з тунцем та томатами та брауні з полуницею. Готувати їх швидко і просто, а смакувати на природі – суцільне задоволення.
Зустрічайтесь з друзями частіше, цінуйте дорогих вам людей! Не потрапляйте, мов ті риби, у соціальні сіті. Живе спілкування додає сил і енергії.
Read More

Rhubarb. Ревінь зі спеціями.

rhubarb
Ревінь, або румбамбар, як підказали мені друзі, це моя давня любов. Аромат ревеневих стебел занурює мене в спогади дитинства. У ті казкові травневі дні, коли останній дзвоник вже пролунав у шкільних актових залах і діти збираються до бабусь на канікули. Моя бабуся все життя працює вчителем фізики, астрономії та математики. Тож, полишаючи парту початкової школи та відправляючись в село до бабусі, я з нетерпінням чекала випускного, на який вона мене з собою щороку брала. День випускного був урочистим без перебільшень. Бабуся за старою модою визнає красивими лише кучері, тож, ополудні моє волосся вже було накручене та термобігуді та зав’язане легкою бавовняною хустинкою. Бабусине волосся – теж. Увечері ті конструкції розпускались, ми вдягали сукні і пудрились. Перед великим потрійним дзеркалом стояла така величезна пудрениця з пухкою губкою, що ледь вміщувалась в мою дитячу долоню. А потім ми танцювали всю ніч, за мною наглядали старшокласниці в накрохмалених білих сукнях і з високими зачісками. Було дуже цікаво слухати їх розмови. Так ось, повертаючись вранці з випускного балу бабуся йшла в садок і зрізала ревінь, щоб вранці зробити кисло-солодкий тонізуючий напій, що дарує енергію на весь наступний день. Це було дуже доречно і так необхідно після наших нічних танців. Я люблю кисле, тому охоче хрумаю ревінь і просто так, лише потрібно очистити верхній шар стебла. А вас навчу, як підготувати ревеневі стебла, щоб використовувати їх як начинку до кексів та штруделів. Це не класичний рецепт, проте виходить дуже ароматно і витончено. Запечений ревінь прекрасно смакує з морозивом.
Rhubarb-румбамбар нормалізує травлення, очищує організм від токсинів, він повен вітамінів та корисних кислот. Ревінь допомагає шкірі відновитись та набути свіжого вигляду. Напої з ревенем тонізують краще холодного зеленого чаю. Сьогодні я буду співати оду ревеню, він того заслуговує.
rhubarb116
Read More

Грандіозно ніжна та легка “Павлова” – привіт ягідний сезон!

pavlova_115
Історію цього легендарного, без перебільшень, десерту знає, непевне, кожен. Грація балерини Анни Матвієвни Павлової надихнула австралійського (чи все ж новозеландського) кондитера на створення надлегкої композиції з меренги, ніжного крему та ягід. Нею кондитер пригостив балерину, а їй дуже сподобалось. Вже майже сто років ця меренгово-ягідна ніжність закохує в себе і дарує насолоду. Сьогодні розповім про класичний варіант – з полуницею і заварним кондитерським кремом. Але знайте – фантазії немає меж, як немає меж грація людського тіла. Тож від класичного балету можна “дотанцювати” до такого контемпу – шоколадна маренга в основі, а ківі, ревінь, маракуя в ролі чуттєвої кисло-солодкої ноти. Креми теж можна додавати різні – від лимонного курду до сирного.
Read More

пасторальний травень

pastoral_331

Будинки старих людей в далеких селах повні історій, спогадів і вже напівпрозорих образів. Намагалась зловити деталі.

mr_336
pastoral_332
Read More

Social media & sharing icons powered by UltimatelySocial